Зачіска в період Нара

  У період Нара (710-794 рр. н.е.) японці привезли з Китаю різноманітні шпильки і гребені для волосся. З тієї пори знатні представники чоловічої статі користувалася шпильками зі слонової кістки, простолюдини - з дерева. 

  Жінки носили особливої ​​форми роздвоєні на кінці шпильки, а також металеві шпильки, що утримують волосся над чолом .

  Потім одні з них входили в моду, інші, навпаки, виходили, але з тих пір всілякі гребені, шпильки стали незмінним атрибутом гардеробу будь-якої жінки. Їх виготовляли зі срібла, олова, латуні і навіть платини, прикрашали коштовностями й інкрустували.

Період розквіту - Едо

  Найбільшого розквіту мистецтво канзаші досягло в другій половині періоду Едо (XVIII - початку XIX ст). З'являються різні види канзаші (кандзасі): тама-канзаші - "прикраса-кулька", шпилька, прикрашена кулею з корала, нефриту, агату або кістки; біра - прикраси зі срібла у вигляді птахів або метеликів, прикрашені звисаючими ланцюжками; біра-біра - підвіски для зачіски у формі віяла зі звисаючими металевими смужками (біра-біра особливої ​​форми носили принцеси), йосітьо - роздвоєні плоскі шпильки, виготовлені з черепашачого панцира, заміжні жінки носили одну йосітьо на скроні, гейші - дві і більше йосітьо, але теж на скронях.

  І звичайно ж цумамі-канзаші. Останні являли собою складні, багатоярусні аплікації і навіть гірлянди з квітів, листя і метеликів. І все це було виконано з шовку.

  Головна відмінність цумамі-канзаші від інших видів прикрас як раз і полягає в складній і кропіткій техніці їх виготовлення.     Для цього шовк нарізали маленькими клаптиками, які потім особливим чином защипували спеціальним пінцетом (зазвичай з бамбука) в трикутні пелюстки, з яких збирали композиції.

 Для виробництва цумамі-канзаші зазвичай використовували натуральний шовк ручної вичинки хабутає (яп. 羽 二 重), який привозили з Китаю. Причому майстер фарбував його в необхідні кольори і відтінки самостійно, використовуючи натуральні барвники.

  Також широко використовувалася техніка мідзухікі (яп. 水 引). Це декоративні вузли та елементи, які плелися зі смуг шовкової тканини, а також - з міцних ниток, міцної тонкої мотузки, смуг або навіть  спресованих паперових шнурків, зроблених з традиційного японського паперу васі.

  Таким чином майстри отримували з шовку композиції, в яких без зусиль можна було впізнати різноманітні "живі" квіти - нарциси, троянди, іриси, хризантеми, іпомеї, гвоздики, квітки сакури або персика, осіннє листя і соснові голки ... І обов'язково - метелики і бабки.

  Через те, що з таких от "пелюсток" найчастіше роблять квіти, цумамі-кандзаші також називають хана-кандзаші (яп. 花 簪) або "квіткові кандзаші". Часто такі прикраси виготовляли самі майко. Але поступово з'являлися і професійні майстерні, в яких і донині японки можуть замовити цумамі-канзаші для своїх дочок. Адже крім учениць гейш, ці прикраси надягають всі дівчатка трьох і п'яти років на свято Сіті-го-сан, а також молоді дівчата на заходи, де передбачається з'явитися в кімоно.

Значення канзаші 

  Але якщо для дівчаток канзаші - це просто прикраси, то для учениць гейш це, як і раніше, статусна річ. Так початківці майко носять прикраси з численними спадаючими гірляндами, які звисають прямо на обличчя.

  Крім того, цумамі-кандзаші у майко завжди приурочені до пори року, причому кожному з 28 сезонів традиційного японського календаря відповідає певний колір і певна квітка.

  Так у березні прийнято носити прикраси жовтого кольору, а основні символи цього місяця - нарциси, квіти персика, півонії і метелики. Символ червня - плакуча верба (вона ж і символ самих гейш), тому червневі прикраси зазвичай зеленого кольору, що імітують гілки верби, зазвичай їх прикрашають квітами гвоздики і гортензії. А ось вересневі цумамі-кандзаші зазвичай виконують у вигляді червоних і білих хризантем - символу розпалу осені.

Не дивно, що таке незвичайне мистецтво набуло популярності і в інших частинах світу. Звичайно, європейці не так уважні до деталей і символів - вони оцінили швидше тонкість і вишуканість техніки, що дозволяє перетворити прості клаптики шовку або атласні стрічки в надзвичайної краси квіткові композиції.

Сучасне використання канзаші

  Поступово прикраси канзаші стали елементами декору одягу, біжутерії, різноманітних аксесуарів, дизайну інтер'єру. Їх використовують для прикраси трикотажу та дитячого одягу, сумочок і косметичок, прихватів для штор і декоративних подушок, шкатулок, рамок і фотоальбомів.

  Шовковими квіточками прикрашають кольє і сережки, підвіски для мобільних телефонів і браслети.

  Та й форми канзаші з традиційних квітів і метеликів стали куди більш різноманітними - тут і корони, і сніжинки, і герої мультиків, і цілі скульптури, зібрані з різнокольорових шовкових пелюсток.

Давайте просто помилуємося всією цією шовковою красою і гідно оцінимо майстерність її авторів.